​

 

 

​

​

​

          Як виготовити писанку (майстер-клас)

 

 Квітень, Великдень і писанка.  Об’єднує їх магія переродження.  Як у старому міфі з яйця народився світ,  так і у нас спочатку буде яйце. Щоб із нього постало диво неземне, підготуємо для роботи приземлені речі:

 

• писачки

• бджолиний віск і парафін

• барвники

• скляний посуд та тягарці

• оцет, вода, відкрите полум’я

• паперові серветки або м’які ганчірки

 

Писачок – спеціальний інструмент для писання гарячим воском, можна придбати у місцях торгівлі народним промислом. Але найкраще самому зробити це нехитре знаряддя зі звичайної тонкої бляшанки з-під кави та простого олівця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Металева частина писачка вирізається з бляшки міцними ножицями відповідно до розгортки (див. фото).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прямокутний елемент скручується у трубочку, конічний – у лієчку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Циліндрична частина кріпиться до обтесаного олівця. Щоб металева насадка під час роботи  не зіскакувала,  її треба посадити на клей ПВА. Над лієчкою треба також добре почаклувати. Металевий шов має бути добре завальцьований, щоб віск із нього під час нагрівання не витікав. Плоскогубці з тонким носиком стануть незамінним помічником для тендітних жіночих пальчиків.

​

В ідеалі слід підготувати два писачка з отворами різного діаметру. Вузьким – для писання тонкої лінії, більшим – для замальовування середніх та великих площин нашого орнаменту.

 

Бджолиний віск безпроблемно продають пасічники на продуктових ринках. Для найкращого результату його необхідно сплавляти з парафіном у приблизно  рівних пропорціях. Річ у тім, що в природному стані віск містить у собі квітковий пилок та ворсинки, які забивають тоненький носик лієчки. Сам парафін не має такої еластичності, як віск. Крихкий, він буде відставати у водному розчині, відпадати від стінки яйця і зведе нанівець усі наші старання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сплавлену суміш воску і парафіну під час роботи можна зберігати в бляшанці, яка ледь підігрівається. Таким чином нам не доведеться відривати маленькі часточки, щоб покласти їх у лієчку. А достатньо буде ледь зачерпнути суміш широким її отвором. 

 

Барвники для фарбування будуть сучасними – аніліновими кислотними. Працювати з ними треба дуже обережно: зберігати подалі від продуктів,  ховати від братів наших менших і ласих до цікавинок бейбіків. Добре мити руки і надійно закручувати кришки. Природні фарби були б шикарною альтернативою, якби час їхньої дії не був таким тривалим, а сам процес складним і марудним. Хімічні барвники не позбавлені своїх недоліків, основний з яких – слабка світлостійкість.

Не тримайте свої шедеври під дією прямого сонячного світла і не пакуйте їх у металеві коробки!

Придбати такі фарби нескладно. Фасовані у пакетики, з позначкою «для фарбування тканин із вовни», їх продають господарські магазини або ж місцеві торговиці із дрібним крамом. Обираємо основні кольори: жовтий (насичений), червоний,  синій, чорний. За бажанням, підуть і помаранчевий, і бордовий, і коричневий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як і наш інструмент, фарбу слід підготувати заздалегідь. Найкращими у виборі посуду для розведення порошку будуть маленькі скляні баночки з-під меду, варення, нутелли і т. п., з надійними і щільними покришками. Для тягарців підійдуть порожні склянки з-під ліків чи косметики. Пів чайної ложки порошку заливаємо більшою половиною склянки окропу.  Після охолодження додаємо кілька крапель столового оцту.

 Не передозувати! Понад міру оцтова кислота здатна роз’їсти чутливий верхній шар яйця і зробити наш орнамент водянистим і тьмяним.

 

Про яйце. Від правильного вибору сировини залежить результат нашої майбутньої  роботи. Обираємо яйце із білою міцною непошкодженою оболонкою. Поверхня має бути не надто гладкою,  без дефектів, подряпин і «бородавок».

Злегка помите яйце проколюємо голкою від одноразового шприца, обертаючи її, як свердло.  Збільшуємо отвір за допомогою гострого ножа до 3-4 мм. у діаметрі. За допомогою того ж шприца нагнітаємо повітря  в середину оболонки. Для зручності голку можна вигнути під прямим кутом. Вміст яйця почне витікати  під тиском закачаного в середину повітря.  Не нагнітайте відразу забагато повітряних кубиків, щоб оболонка яйця не тріснула. Потроху, відчуваючи і прислухаючись. Видуте яйце кілька разів промиваємо теплою водою із плином описаним методом. Ставимо нашу заготовку для просушки вертикально отвором донизу на корок від пластикової пляшки. Сушимо приблизно 1 – 2 дні.

Звісно, можна і не видувати яйце, однак ніхто не застрахований від того, що одного разу спритний хвостик якоїсь мишки не зачепить наш мистецький витвір. Краще навіть не уявляти наслідки.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нарешті усі підготовчі моменти завершені, тож можна з готовністю описати послідовність майбутніх операцій:

 

• Вибір візерунку і попередня розмітка поверхні простим олівцем

• Нанесення воскового орнаменту у кілька етапів

• Попередня обробка оцтом перед фарбуванням

• Занурення у розчин із фарбою у кілька етапів

• Знімання воску

 

Порада початківцям – тренуватися вести рівну лінію можна і на зіпсованих екземплярах. Керуватиме процесом не олівець і не писачок. А ваша ліва рука     (якщо ви не шульга). Саме вона обертатиме яйце навколо його осі, а стержень олівця або розтоплений віск залишатиме на поверхні слід. Для зручності писанкарі прикладають правий мізинчик. Він задає точку опори під час обертання яйця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли більш-менш рука уже набита, а лінія рівненька і без обривів, можна спробувати скопіювати чужий досвід. Для прикладу візьмемо візерунок середньої складності – розмічене на чотири вертикальні сегменти поле із почерговим зображенням рибок і курочок. Проста геометрія і примітивні силуети. Крапля терпіння, помножена на старанність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Принцип писання надзвичайно простий: усе, що ми замалюємо воском на білій поверхні, таким і залишиться. Віск застигне і захистить окремі місця від дії кислотного барвника. Тобто саме зараз прокладаються білі лінії, рисочки, сіточки, силуети. І потім щось виправити буде абсолютно неможливо. Тож не забудьте вписати ім’я дорогої вам людини, якій подаруєте свій шедевр. Можна і свій автограф:)

.

Нанесення воскового орнаменту – найскладніша частина усього процесу, бо вимагає максимальної уваги, терпіння і зосередженості. Ідеально працювати наодинці під звуки улюбленої мелодії. Місце має бути добре освітлене і з доступом свіжого повітря.  Бо тут ми вступаємо у контакт зі стихією вогню. Кожен обирає своє джерело: свічка чи газова конфорка. Якщо у вас в руках електричний писачок, то проблема із вибором відразу зникає.

 Мені до вподоби газова плита: близьке розташування до вікна, незакопчене вістря і чисті руки. Полум’я скручуємо до мінімуму, захоплюємо лієчкою писачка трохи розігрітого м’якого воску (набитий до вінця інструмент може дати широку течію). Лише одну-дві секунди нагріваємо тонкий носик лієчки, щоб віск устиг розтопитися і дав рівненьку гладку лінію.  Процес повторюється, коли насадка починає охолоджуватись, а віск застигає. Іноді доводиться прочищати носик писачка, але, за умови використання газового полум’я, лієчка забивається украй рідко.

 Пам’ятайте про правила безпеки, адже вогонь не пробачає  безпечності!

 

І не забудьте обов’язкового закрити воском отвір у яйці. Якщо фарба потрапить усередину, плями стануть несподіваним сюрпризом.

 

Пройшовши стадію перевірки усіх воскових ліній та штрихів,  яйце має бути оброблене перед першим його фарбуванням.  Змоченою в оцті ваткою, легенько протираємо усю поверхню майбутньої писанки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Даємо майбутньому  шедевру трохи підсохнути і занурюємо його у фарбуючий розчин жовтого кольору.

 

Щоб яйце не плавало на поверхні, легенько притискаємо його тягарцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

Зрозуміло, що фарба повинна повністю покривати  яйце. Витримуємо кілька хвилин, доки нам не сподобається інтенсивність забарвлення. Перший результат завжди захоплюючий.

Тримаємо на готові серветку, щоб добре висушити писанку. В жодному разі не можна її терти! Тільки легенько промокати.

Висушене яйце розмічаємо, щоб нанести ті лінії, які повинні залишитись жовтими. Процес завершується восковим нанесення візерунку.

 

А щоб отримати на писанці зелені кольори, які не перекриються наступним червоним барвником, вмикаємо кмітливість і здогадливість. Бамбуковою зубочисткою із намотаною на неї ваткою замальовуємо синім або зеленим кольором фарби ті місця, які повинні залишитися зеленими. І відразу ж їх замальовуємо воском.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким же чином можна отримати, для прикладу, блакитний колір, якщо замалювати його по білій поверхні писанки.

Експерименти з кольорами – вельми цікава справа для наступних робіт.

Та наразі важливо не забути покрити восковим шаром зелені цяточки. Інакше, після зняття воску вони постануть потворними коричневими крапками. 

Після ретельної перевірки опускаємо наш витвір у склянку із червоним барвником. Фарбуємо, висушуємо і знову закриваємо воском ті, місця, які мають залишитися червоними.

Усі операції проводимо до найтемнішого кольору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Останній колір буде тлом нашої писанки.  Замальовувати воском його більше не треба. Нарешті віск можна знімати.

Для цього запалимо газову конфорку і підготуємо чисту серветку. Обов’язково треба розгерметизувати заліплений воском отвір! Бо нагріте повітря під тиском може розчавити тонку яєчну шкаралупу. Біда та й годі, якщо це  трапиться   на самому фініші.

Над полум’ям газу нагріваємо покриті воском ділянки і швиденько впевненими рухами протираємо. Писанка засяє барвами відразу.

 

Любуємось. Не забудьте продемонструвати свій талант родичам та друзям. Подаруйте своїм близьким частину душевного тепла, світла та любові.

Творець віддав людині цілий всесвіт. Народна писанка – як символіка прадавньої обіцянки на вічне життя. Бо для простих смертних важливо, щоб він, цей світ, не переставав відроджуватися.